Біцилін-3 (600 000 ОД)

Для лікування тварин, хворих на стептококову септицемію, сап, крупозну і катаральну пневмонію, стахіоботріотоксикоз, стрептококоз, стафілококоз. БІЦИЛІН®-3 порошок для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення 600000 ОД, 1200000 ОД Фармакотерапевтична група: антибіотик-пеніцилін біосинтетичний або бензилпеніцилін калію (бензилпеніцилін калієва сіль) 200000 ОД 400000 ОД Опис: Білий або білий зі злегка жовтуватим відтінком порошок, що утворює при додаванні води стійку суспензію. Фармакодинаміка. Комбінований бактерицидний препарат 3 солей бензилпеніциліну: дибензил-етлендіамінової, прокаїнової, натрієвої або калієвої, які мають тривалу дію. Пригнічує синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Активний щодо грампозитивних збудників: Staphylococcus spp. (неутворюючих пеніциліназ), Streptococcus spp., в т.ч. Streptococcus pneumoniae, Corynebacterium diphtheriae, анаеробних спороутворюючих паличок: Clostridium spp., Bacillus anthracis, Actinomyces israelii; грамнегативних мікроорганізмів: Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Treponema spp. До дії препарату стійкі штами Staphylococcus spp., що утворюють пеніциліназ. Фармакокінетика Після внутрішньом'язового введення повільно всмоктується з вивільненням з депо бензилпеніциліну. При одноразовому введенні зберігається у середній терапевтичній концентрації 6-7 діб. Час, необхідний досягнення максимальної концентрації (TCmax) у плазмі - 12--24 год після ін'єкції. На 14 день після введення 2.4 млн. ОД концентрація в сироватці крові становить 0.12 мкг/мл; на 21 день після введення 1.2 млн ОД – 0.06 мкг/мл (1 ОД = 0.6 мкг). Проникнення в рідини високе, тканини - низьке. Зв'язок із білками плазми – 40-60%. Проникає через плацентарний бар'єр, виявляється у молоці матері. Метаболізується незначно, виводиться переважно нирками у незміненому вигляді. Показання до застосування Інфекції (у дорослих), що викликаються чутливими мікроорганізмами: сифіліс та ін. ревматизм (профілактика). Гіперчутливість до препаратів групи пеніциліну та ін. бета-лактамних антибіотиків, до прокаїну. З обережністю: вагітність, період лактації, ниркова недостатність, алергічні захворювання, включаючи бронхіальну астму, поліноз (в т.ч. в анамнезі), псевдомембранозний коліт. Застосування при вагітності та в період лактації Застосування при вагітності можливе лише в тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання щодо припинення грудного вигодовування. Спосіб застосування та дози Вводять глибоко внутрішньом'язово у верхній зовнішній квадрант сідничного м'яза в дозі 300 тис.од. За потреби 2 ін'єкцій їх роблять у різні сідниці. Повторні ін'єкції виробляють на 4 діб після попередньої ін'єкції. У дозі 600 тис. ОД вводять 1 раз на 6 днів. При лікуванні первинного та вторинного сифілісу разова доза препарату становить 1.8 млн. ОД. Курс лікування складається із 7 ін'єкцій. Перша ін'єкція проводиться в дозі 300 тис. ОД, друга ін'єкція - через 1 діб у повній разовій дозі, наступні ін'єкції проводять 2 рази на тиждень у повній разовій дозі. При лікуванні вторинного рецидивного та прихованого раннього сифілісу для першої ін'єкції використовується доза 300 тис. ОД, для наступних ін'єкцій – 1.8 млн ОД. Ін'єкції проводять двічі на тиждень. Курс лікування – 14 ін'єкцій. Алергічні реакції: кропив'янка, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема, рідко анафілактичний шок. Артралгія, пропасниця, ексфоліативний дерматит; стоматит, глосит; анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, гіпокоагуляція. При тривалій терапії – суперінфекція стійкими мікроорганізмами та грибами. Передозування: даних щодо передозування немає. Взаємодія з іншими лікарськими засобами Бактерицидні антибіотики (в т.ч. цефалоспорини, ванкоміцин, рифампіцин, аміноглікозиди) мають синергічну дію; бактеріостатичні (в т.ч. макроліди, хлорамфенікол, лінкозаміди, тетрацикліни) – антагоністичне. Знижує ефективність пероральних контрацептивів та етинілестрадіолу – ризик розвитку кровотеч «прориву». Діуретики, алопуринол, фенілбутазон, нестероїдні протизапальні препарати, знижуючи канальцеву секрецію, підвищують концентрацію пеніцилінів. Алопуринол підвищує ризик розвитку алергічних реакцій (шкірного висипу). При появі будь-якої алергічної реакції потрібне негайне припинення лікування. Не можна вводити підшкірно, внутрішньовенно, ендолюмбально, а також порожнини тіла. При с